снігурик
СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р.
На двір би побіг: — синички там, снігурики,— ні в віщо вбуться, вдягтись (Тесл., З книги життя, 1949, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снігурик — снігу́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- снігурик — -а, ч. Зменш.-пестл. до снігур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снігурик — СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р. На двір би побіг: – синички там, снігурики, – ні в віщо вбуться [вбутися], вдягтись (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах