снігурик

СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р.

На двір би побіг: — синички там, снігурики,— ні в віщо вбуться, вдягтись (Тесл., З книги життя, 1949, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снігурик — снігу́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. снігурик — -а, ч. Зменш.-пестл. до снігур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. снігурик — СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р. На двір би побіг: – синички там, снігурики, – ні в віщо вбуться [вбутися], вдягтись (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах