соболь
СО́БОЛЬ, я, ч.
1. Хижий ссавець родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром.
Тепер соболь є об'єктом кліткового звірництва (з наук. літ.);
Бувало і соболя бив [Чепиж], і куницю (І. Нехода).
2. Хутро цієї тварини; виріб із такого хутра.
– Коли слідом за мною вся жіноча половина глядачів корчилась в істеричнім нападі, то се звалося моїм “тріумфом”, і сибірські багачі дарували мені соболі й самоцвіти (Леся Українка);
На гусарах були кунтуші оксамитові, підбиті шовком й облямовані дорогими соболями (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. В мене брови – як той соболь (Я. Щоголів).
3. розм. Ласкаве називання чоловіка (перев. при звертанні).
– Козаченьку, мій соболю! Візьми мене із собою – Помандрую я з тобою! (П. Чубинський).
Значення в інших словниках
- соболь — со́боль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- соболь — -я, ч. 1》 Невелика хижа тварина родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром. 2》 Хутро цієї тварини; виріб із такого хутра. 3》 розм. Ласкаве називання чоловіка (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- соболь — Хижий ссавець з родини куницевих, заселяє гірські ліси Азії; довж. тіла бл. 60 см; розводять заради цінного хутра. Універсальний словник-енциклопедія
- Соболь — див. Соболь, Ольга Миколаївна Філософський енциклопедичний словник
- соболь — Со́боль, -боля; со́болі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соболь — СО́БОЛЬ, я, ч. 1. Невелика хижа тварина родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром. Останнім часом соболь так розплодився, що ріст його доводиться обмежувати. Бо соболь — хижак і знищує білок (Знання.. Словник української мови в 11 томах
- соболь — Со́боль, -ля м. Соболь — животное, а также соболій мѣхъ. КС. 1882. IX. 416. Візьми шубу з оксамиту, соболями підшиту. Лукаш. 144. Употр. какъ ласкат. слово. Козаченьку, мій соболю, візьми мене із собою. Чуб. V. 84. Словник української мови Грінченка