сова

СОВА́, и́, ж.

1. Хижий нічний птах родини совиних з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом.

Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (з навч. літ.);

Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (І. Нечуй-Левицький);

В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (В. Гжицький);

Сова сипуха;

* У порівн. Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима (Олесь Досвітній);

І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Т. Шевченко);

[Бобренко:] Глядіть же ви, як тільки що зачули, То зараз нам ви дайте певний знак. [2-й козак:] Так, знаємо; совою крикнем (В. Самійленко).

2. псих. Організація психіки людини, період активності якої припадає на нічний час; людина такого типу; протилежне жа́йворонок.

△ (1) Яструби́на сова́ – рід хижих птахів родини совиних.

Відомий один вид – яструбина сова, або гуля;

В Україні яструбина сова – рідкісний зимовий залітний птах Полісся і північних районів Лісостепу (з наук.-попул. літ.).

◇ (2) Як (мов, ні́би і т. ін.) со́ви ночува́ли в голові́ у кого, чиїй – хто-небудь відчуває сильний головний біль від утоми, безсоння і т. ін.

Немов сови ночували в моїй голові, .. болить вона уся (Панас Мирний);

(3) Як со́ви, зі сл. диви́тися. – широко відкритими очима.

Москвини, вже сп'янілі, дивились на дяка, як сови. Один з них вже мацав лаву і мостився лягти. Гостям постелили в комірчині й відвели спочивати з далекої дороги (М. Лазорський).