солодкий

СОЛО́ДКИЙ, а, е.

1. Який має приємний смак, власт. цукрові, медові і т. ін.; протилежне гіркий, кислий, солоний.

Груші були здорові, як кулаки, та солодкі, як мед (І. Нечуй-Левицький);

Ще дитиною бігав він там, з утіхою смакуючи солодкий виноград (М. Коцюбинський);

Уявляється йому, як вони з Марком ідуть з роботи і їдять кавуна.., обом по бородах тече солодкий холодний сік (Григорій Тютюнник);

Жовте листя, оголені віти, синій холод іде з вишини... По капусниках бігають діти і солодкі їдять качани (В. Сосюра);

// Пригот. із цукром, медом, варенням і т. ін. (про їжу, питво).

Тут ворохи солодких пряників-медовиків, в'язки бубликів (Марко Вовчок);

Подали пиріг .. Солодкий, начинка з варення, а в роті так і тане (І. Багмут);

Ми їли запечену в сметані картоплю, пили солодкий прохолодний квас (М. Чабанівський);

// у знач. ім. соло́дке, кого, с. Їжа, яка має приємний смак, власт. цукрові, медові тощо.

[Конон:] А хто ж на солодке не ласий? (М. Кропивницький);

Всім відомо – коли Кіра поїсть солодкого, то зразу стає добрішою (О. Копиленко);

// у знач. ім. соло́дке, кого, с. Фрукти, цукерки, тістечка і т. ін., які подають наприкінці обіду тощо; десерт.

Обідали у Княжевичів .. Обід: борщ з кашею, голубці, курчата й солодке (М. Коцюбинський);

// Позбавлений солоного смаку (про воду і т. ін.).

Вода тут справді смачна, солодка, не відгонить, як в інших степових колодязях, тухлими яйцями (О. Гончар);

Я із прозорої криниці нап'юсь солодкої води (В. Сосюра);

// Уживається у складі назв деяких рослин.

Солодкий горох;

Солодкий перець.

2. розм. Те саме, що смачни́й 1.

Коли є брат, – солодший хліба шмат (А. Малишко).

3. Який викликає приємні відчуття, дає насолоду (про запах, аромат, звук ).

Птиці співали, квітки сповняли повітря солодкими пахощами (І. Нечуй-Левицький);

Під широко розложеними галуззями сосни цвіли .. сині та білі фіалки, а солодкий їх запах приманював здалека (Н. Кобринська);

Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі... Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою... (В. Сосюра);

Досі бринить мені в душі його солодкий, рівний, тихий голос (І. Франко);

Назустріч їм лилися солодкі звуки легкої музики (Л. Дмитерко);

Арфи звук солодкий лине (М. Бажан).

4. Який дає моральне задоволення, втіху.

Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу – велику, важку, солодку роботу (М. Коцюбинський);

З мрією про такий посуд в кожної [дівчини] в'язалася мрія про щасливе заміжжя, про солодкі родинні турботи (О. Гончар);

Ще за життя батьків восьмилітнього Тараса вперше віддали “в науку”. Не солодка то була наука! (з наук.-попул. літ.);

// Який викликає почуттєву насолоду.

На його серце .. злинула любов, солодка, пахуча (І. Нечуй-Левицький);

Певно, він привітає її і любим словом і солодким поцілунком (Панас Мирний);

// розм. Близький і рідний серцю, милий (про людину – перев. при звертанні).

– Ой уставай же, уставай, моя газдине солодка! Що не дам вітерцю на тебе дмухнути, мушці сісти не дам (Г. Хоткевич);

– Ой де ти, солодка кохана? Де слово твоє чарівне? (А. Кримський).

5. перен. Який дає відчуття приємності або виражає задоволення, радість, насолоду (про думки, почуття, стан людини).

Пізно вернулась вона в покої .. й пішла в свою кімнатку, ховаючись од людей з своїми думами, з своїми солодкими потайними мріями (І. Нечуй-Левицький);

Остап .. в нестямі лупав мутними очима, в досаді на жінку, що своїм настирливим, непотрібним галасом пробудила його від солодкого забуття (К. Гордієнко);

Після пляжу – гарно дома Здатись ліжкові в полон... І така солодка втома, І негайно клонить в сон... (І. Нехода).

6. перен. Сповнений достатку, щастя, радості, задоволення; щасливий.

Як часто я з того балкона дивився, чи не йде вона, моя Марія синьоока... Там я в гіркі й солодкі роки стояв і плакав край вікна (В. Сосюра);

Солодке життя;

Солодка мить.

7. перен. Підкреслено ласкавий, надмірно або нещиро люб'язний, облесливий (про людину, її зовнішність, голос, мову та ін).

Яків недовірливо поглядає на Терентія, догадуючись, що той десь та підкузьмив [підвів] його. Чого б він таким солодким був? (М. Стельмах);

// Який виражає підкреслену ласкавість, надмірну або нещиру люб'язність, облесливість.

– Ой, мати божа! – тихо промовив Бонковський, приклавши трагічно руку до серця й підвівши солодкі очі до неба (І. Нечуй-Левицький);

Стоїть [законовчитель] блідний [блідий], безсила злість в очах, .. а на обличчі закостеніла та ж солодка лисяча осмішка (С. Васильченко);

“Візьму!” вирішую я і простягаю руку до пирога .. Дядина побачила це, усміхнулась глузливо і таким солодким голоском каже: – Он бач, ти боїшся брати, а я думала, ти й справді не голодний (І. Багмут);

Обидва Глущуки не дуже вірили солодким речам Мар'яна Хомахи (С. Чорнобривець).

8. перен. Сердечний, щирий, приємний (про голос, розмову і т. ін.).

Над Прутом у лузі не місяць зійшов, То хлопець до кралі-дівчини прийшов; Солодка розмова із уст їх плине (з народної пісні);

Тими ніжними, солодкими словами Зоня могла все зробити з Юзею, що хтіла [хотіла] (Леся Українка);

[Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!.. (М. Кропивницький);

// Сентиментальний.

Заграло його серце, ллється його любов в солодких віршах “Нового живоття” (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. ім. соло́дке, кого, с. Сентиментальність.

Я не уявляв собі, наскільки ця річ [“На віру”] слаба, бо 20 літ не перечитував її .. Скільки тут солодкого, ідеалізації селян, яка примітивна техніка і яке все без краю скучне! (М. Коцюбинський).

Соло́дке вино́ див. вино́1;

Соло́дке молоко́ див. молоко́;

Соло́дкий ко́рінь див. ко́рінь;

Соло́дкий сон див. сон¹.

◇ На [соло́дкім] меду́ див. мед;

(1) Не па́дає з небе́с соло́дка ма́нна (д) див. ма́нна.