солом'яний

СОЛО́М'ЯНИЙ, а, е.

1. Прикм. до соло́ма.

Парубок обіперся підборами в сніг, натиснув плечима, і солом'яна хура зсунулася набік (А. Шиян);

У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі (Т. Шевченко);

Солом'яна стріха;

Солом'яні корми;

Солом'яний курінь;

// Із будівлями, вкритими соломою (про село).

На цілому селі не видно було ні одного дерева, навіть верби. То було село зовсім солом'яне та очеретяне (І. Нечуй-Левицький);

Село солом'яне було, Куди не глянеш – стріхи (С. Воскрекасенко);

// Який утворюється при згорянні соломи.

Високо і струнко здіймається над хатами солом'яний дим (П. Панч);

Солом'яний попіл;

// Якого годують соломою.

Сінним конем та молом'яним волом недалеко заїдеш (Номис).

2. Який має колір соломи; світло-жовтий.

Завадки вже не було на сцені. На його місці стояв юнак з буйною солом'яною чуприною (Ірина Вільде);

// Схожий на солому.

Перебирала [Ксеня] руками кінчик солом'яної коси, перекинутої через плече (С. Голованівський);

Солом'яне волосся;

Солом'яний місяць.

3. перен. Який легко можна порушити; нестійкий, неміцний.

Краще солом'яна згода, як золота звада (прислів'я);

Їй його “щирість” ще зашкодить, а досягти вона може хоч солом'яної згоди, яка завжди краща за золоту зваду (Ю. Шовкопляс).