1. Словник української мови у 20 томах

солончак

СОЛОНЧА́К, у́, ч.

1. солончаки́ мн. Ґрунти з високим вмістом природних солей.

Можна сіяти [рис] й на таких малородючих ґрунтах, як солонці і солончаки (з наук. літ.);

Сива трава на солончаках біжить, як вода (О. Гончар).

2. Озеро або джерело з солоною водою.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солончак — солонча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. солончак — -у, ч. 1》 Ґрунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин. 2》 Озеро або джерело з солоною водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. солончак — Солонець Словник чужослів Павло Штепа
  4. солончак — СОЛОНЧА́К, у́, ч. 1. Грунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих грунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах