соляний
СОЛЯНИ́Й, а́, е́.
Прикм. до сіль 1, 4.
В степ котиться понад Сивашем тачанка. Вода зійшла, і Гниле море оголилося дном, сивіє, покрите соляним нальотом (О. Гончар);
Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (І. Сенченко);
Соляний шток – це соляний стовп великих розмірів, який утворюється, коли під дією тиску сіль переміщується з глибини до поверхні (з наук. літ.);
// Який містить у собі сіль.
Часто ріки, Широкі багна, соляні озера Перебігали шлях його (І. Франко);
Соляні породи;
Соляний розчин;
// Пов'язаний із добуванням солі; признач. для добування солі.
Соляні копальні;
Соляні промисли;
// Пристосований для обробки, зберігання, транспортування і т. ін. солі.
Соляний млин;
Соляний склад.
СОЛЯ́НИЙ, а, е:
△ Соля́на кислота́ див. кислота́.
Значення в інших словниках
- соляний — соля́ний прикметник соляни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- соляний — [сол'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- соляний — I сол`яний-а, -е: Соляна кислота — розчин хлористого водню у воді; сильна одноосновна кислота; важливий компонент шлункового соку. II солян`ий-а, -е. Прикм. до сіль 1), 4). || Який містить сіль. Соляний розчин. || Пов'язаний із добуванням солі; признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соляний — СОЛЯ́НИЙ, а, е: ∆ Соля́на кислота́ — одноосновна сильна неорганічна кислота, розчин хлористого водню у воді. Соляну кислоту добувають розчиненням у воді хлористого водню (Заг. Словник української мови в 11 томах