соляник
СОЛЯ́НИК, а, ч., заст.
У давнину – чумак, який перевозив сіль.
Видобували сіль також на лиманах Чорного моря та на Слобожанщині. Розвозили її чумаки, яких тоді називали соляниками або “прасолами”, – назва, яку в пізніші часи перенесено на гуртівників, що ганяли худобу (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Соляник — Соля́ник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови