сопливий
СОПЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
1. У якого течуть з носа соплі; із соплями.
Там воювали [селяни], не знали й за що, а тут діло ясне – за себе, за тих он блідих та сопливих, що злякано з вікон виглядають (О. Гончар).
2. перен., зневажл. Дуже молодий, який не має досвіду, не вміє чогось робити.
– Ой ти, сопливий! та ти зроду не пас товару, кращого за свиней (І. Нечуй-Левицький);
Санько .. аж закашлявся [від диму з самосаду] – .. У, сопливий! – з презирством глянув Оверко на нього (А. Головко);
– Ще сопливий, а вже негодяще (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сопливий — сопли́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- сопливий — Шмаркатий, зашмарканий, соплякуватий; П. недосвідчений, зелений; ЯК ІМ. шмаркач, щеня, р. сопля, зап. сопляк. Словник синонімів Караванського
- сопливий — див. молодий Словник синонімів Вусика
- сопливий — -а, -е, розм. 1》 У якого течуть з носа соплі. 2》 перен., зневажл. Дуже молодий, який не має досвіду, не вміє чогось робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сопливий — НЕДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який не має достатнього досвіду, знань, потрібних у чому-небудь), НЕСПОКУ́ШЕНИЙ підсил. рідше; НЕПІДГОТО́ВЛЕНИЙ (НЕПІДГОТО́ВАНИЙ), НЕНА́ВЧЕНИЙ (який не здобув потрібних знань, належної підготовки для чого-небудь); НЕБУВА́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- сопливий — СОПЛИ́ВИЙ, а, е, розм. 1. У якого течуть з носа соплі. Там воювали [селяни], не знали й за що, а тут діло ясне — за себе, за тих он блідих та сопливих, що злякано з вікон виглядають (Гончар, II, 1959, 20). 2. перен., зневажл. Словник української мови в 11 томах
- сопливий — Сопли́вий, -а, -е Сопливый. Хоч сопливый, так щасливий. Ном. № 1625. Словник української мови Грінченка