сорока

СОРО́КА, и, ж.

1. Лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір'ям, що видає характерні звуки – скрекотіння.

В Україні сорока – звичайний осідлий птах;

Понад поляною все яструби літають, ворони, .. сороки (І. Франко);

Десь заскрекотала на дереві сорока (М. Томчаній);

* У порівн. А дівчата, Мов ті сороки, цокотали (Т. Шевченко).

2. перен. Про надмірно балакучу людину (перев. жінку).

Іван почув правдиву ненависть до тої сороки [княжни], що, здавалося, не мала ніякісінького розуміння про божий світ і про клопоти життя (І. Франко);

– То тільки ви, сороки, як збіжитеся, то зараз не про діло, а про сни торочите, – зауважив Оксен (Григорій Тютюнник).

Де́рти (дра́ти) горобці́в (ла́стівок, соро́к і т. ін.) <�Де́рти (дра́ти) гні́зда (я́йця)> див. де́рти.

◇ Сиді́ти як (на́че і т. ін.) [соро́ка] в сли́вах див. сиді́ти;

(1) Соро́ка на хвості́ (на крилі́) принесла́ що і без дод. – кому-небудь стало відомо про щось (вживається при небажанні повідомляти джерело інформації).

– Ви се як знаєте? – здивувалася Настя. – Сорока на хвості принесла? – Ні, не сорока, а Мошко; Мошко все знає (О. Кониський);

– В вас, мамо, був Ломицький? – А тобі вже сорока на хвості принесла звістку? – сказала мати (І. Нечуй-Левицький);

– Дядьку Себастіяне, у вас під шинелею стеєр? – А ти звідки знаєш? – дивується чоловік. – Сорока на крилі принесла (М. Стельмах);

(2) [Як (мов)] соро́ка на хвості́ розно́сить / рознесла́ – дуже швидко поширюються якісь чутки.

По Веселій, мов сорока на хвості розносить щоразу, яка там цього вечора юшка заварювалась .. і які клались приправи (О. Гончар);

// ставати відомим всім або багатьом.

Чи рознесла сорока на хвості, Що я уже директорша? (О. Підсуха);

(3) Як соро́ка в (на) го́лу кі́стку, зі сл. дивитися, зазирати і т. ін. – дуже уважно приглядаючись до чого-небудь.

Цілий вечір він просидів навпочіпки біля коритечка, раз по раз, перехнябивши .. голову, зазирав у нього, як сорока в кістку, чманів від курива (Григорій Тютюнник);

Заглядає, як сорока на голу кістку (Номис);

Хто дрімає під возом, хто хропе, розкидавши руки й ноги .. Хто ще щось в казанку чаклує, зазирає туди, як сорока в кістку (Ю. Логвин);

(4) Як соро́ка ла́пою (по тину́) – те саме, що Як (мов, ні́би і т. ін.) ку́рка ла́пою (див. ку́рка).

Пише, як сорока лапою. Пише, як сорока по тину (Номис);

(5) Як соро́ка на тину́ (на кілку́, рідше на терни́ні):

а) (зі сл. сиді́ти, примости́тися і т. ін.) незручно, неприродно.

– Хитра яка! От побачить твоя мати... – примощується [Левко] на воротях, як сорока на кілку (М. Стельмах);

б) зі сл. жи́ти. невлаштовано, непостійно.

Він живе, як сорока на тернині: вітер повернувся – полетіла (прислів'я);

в) (зі сл. верті́тися, крути́тися і т. ін.) неспокійно.

Вертиться, як сорока на тину (прислів'я);

(6) Як соро́ка на хвості́, зі сл. рознести. – хто-небудь дуже швидко поширює якісь чутки (переважно ті, які хтось хоче утаїти).

– Тепер Борух, як сорока на хвості, рознесе по всіх усюдах про весілля! (І. Нечуй-Левицький);

(7) Як соро́ка по тину́, перев. зі сл. писа́ти. – незграбно, неакуратно.

Він пише, як сорока по тину (з усн. мови).