сотий
СО́ТИЙ, а, е.
1. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сто.
Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... двадцятий... сотий... двохсотий! (О. Гончар);
Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина – Тараса Шевченка (з газ.).
2. Який одержують після ділення на сто.
Сталь для залізних конструкцій і мостів, десять сотих процента вуглецю й не більше п'ятнадцяти сотих мангану [манганіту], ну, там сірки й фосфору поменше, значить усе, як годиться (Ю. Яновський).
[В] со́тий раз див. раз¹;
[І] со́тої ча́стки див. ча́стка;
(1) На одну́ со́ту – у найменшій мірі.
Вона просто не знала ні одного слова, яке могло б хоч на одну соту передати її почування (В. Собко).
Значення в інших словниках
- сотий — со́тий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
- сотий — -а, -е. 1》 Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сто. [В] сотий раз — дуже велику кількість разів. 2》 Який одержують після ділення на сто. [І] сотої частки — найменшої кількості. На одну соту — найменшою мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сотий — Со́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сотий — СО́ТИЙ, а, е. 1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сто. Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий… двадцятий… сотий… двохсотий!... Словник української мови в 11 томах