сохнути

СО́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. сох і со́хнув, ла, ло; і рідше СХНУ́ТИ, схну, схнеш, недок.

1. Ставати, робитися сухим, втрачаючи рідину, воду, вологу.

А коли б хто спитав діточок: де ваші сорочечки? де ваша одежинка? – дітки тому покажуть, що їх сорочечки сохнуть он тамечки на березі (Марко Вовчок);

Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна́ (М. Рильський);

Губи сохнуть от снаги (В. Сосюра);

// безос.

В горлі у нього робилося душно; зітхання палке – гаряче, у роті схло (Панас Мирний);

Сохне, дихання переривається, в голові молотить кров (Григорій Тютюнник);

// Випаровуючись, зникати (про рідину, вологу, водоймища); висихати.

Піде [дівчина] на шлях подивитись, Поплакати в лози, – Защебече соловейко, – Сохнуть дрібні сльози (Т. Шевченко);

[Річард:] Геть розкотились золотії кубки і сохне марно добреє вино (Леся Українка);

Чохов розстебнув на ньому гімнастьорку, налив на груди води. Вона сохла з швидкістю спирту (Григорій Тютюнник);

Сохне роса;

Ріки сохнуть;

// Позбуватися рідини, що вкриває яку-небудь поверхню; обсихати.

– Чим ви, хлопці, дома втираєтесь? – Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну! (прислів'я);

Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький);

// Ставати твердим, втрачаючи необхідну вологість; засихати.

Сонце пекло, пшениця сохла (М. Коцюбинський);

[Річард:] Глина сохне, час не жде, ти знаєш (Леся Українка);

Дощів обмаль, земля репається, колос в'яне, зерно схне... (Остап Вишня);

Фарба сохне;

Клей сохне.

2. В'янути, гинути від несприятливих умов, пошкодження і т. ін. (про рослини).

Коло тину Сохне на тичині Хміль зелений (Т. Шевченко);

Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам'яному ґрунті (С. Чорнобривець);

На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів).

3. перен. Виснажуватися, худнути від переживань, тяжкої праці, хвороби і т. ін.

Ах я бідний, нещасливий Да й крилець не маю, Сохну, чахну в далечині; Всяк день умираю! (з народної пісні);

[Молодиця:] Може, сохне, сердешний [Михайло], у кайданах, в неволі турецькій (С. Васильченко);

Їсти нічого не хоче [жінка]. На очах сохне... (І. Цюпа);

[Нянька:] Стала схнуть вона та жахатись у сні (М. Кропивницький);

Зовсім подуріли [паничі], з лиця спали, схнуть (Марко Вовчок);

// над чим. Наполегливо, старанно, іноді аж до виснаження працювати над чим-небудь.

Епос складав я; і ти вже над епосом сохнеш (М. Зеров);

Сохнути над книжкою.

4. за ким, розм. Страждати від кохання до кого-небудь.

Вона за ним сохне, а він і не охне (прислів'я);

– Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (М. Зарудний).

5. перен. Втрачати здатність рухатися, діяти (про частини тіла).

– Б'ю кілок тут, – шептав зловісно [Юра], – і сохнуть руки та й ноги (М. Коцюбинський).

◇ Душа́ со́хне див. душа́;

Се́рце со́хне див. се́рце;

(1) Со́хнути від зло́сті – дуже злитися.

– Вони [мужики] аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу [панську] землю (М. Стельмах);

(2) Со́хнути з нудо́ти – дуже томитися, нудьгувати.

– Вернусь у прийомну... І сохну з нудоти: Ходжу або гріюся, ставши під грубку (С. Олійник).