1. Словник української мови у 20 томах

сочити

СОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

1. тільки 3 ос., що і без прям. дод. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину.

Третій [потік] – лиш сочить, сльозить із каменя (Г. Хоткевич);

// Падати дрібними краплями.

Сочив дощ, пливли хмари, шарпав вітер (О. Десняк).

2. що. Добувати, вибирати сік, рідину з чого-небудь.

Щасливий в світі той, хто .. із сцільників [стільників] в лип'янку мед сочить, З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський).

3. за ким – чим, розм. Підстерігати кого-небудь, стежити за кимсь, чимсь.

– У нашого ж вчителя в цей непевний час непевні гості бувають. Сочити, сочи-ти за ним треба (М. Стельмах);

Не довіряючи дівчині і на макову зернину, Панкратій Семенович сочив тепер за кожним її кроком, за кожним поглядом (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сочити — сочи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сочити — -чу, -чиш, недок. 1》 тільки 3 ос., перех. і неперех. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину. || Падати дрібними краплями. 2》 перех. Добувати, вибирати сік, рідину з чого-небудь. 3》 неперех., за ким – чим, розм. Підстерігати кого-небудь, стежити за кимсь, чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сочити — 1. точити, виточувати, виточити, повиточувати, наточувати, наточити, понаточувати, надточувати, надточити, понадточувати, розточувати, розточити, порозточувати, сточувати, сточити, посточувати, уточувати, уточити, повточувати, лити, наливати, налити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. сочити — ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев. Словник синонімів української мови
  5. сочити — СОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., перех. і неперех. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину. Третій [потік] — лиш сочить, сльозить із каменя (Хотк., II, 1966, 301); // Падати дрібними краплями. Словник української мови в 11 томах
  6. сочити — Сочи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Подстерегать, выслѣживать. Я буду сочити: тільки ви заснете, я зараз усі обірву горіхи. Наш кіт мишу сочить. Черниг. г. Словник української мови Грінченка