1. Словник української мови у 20 томах

спадкоємець

СПАДКОЄ́МЕЦЬ, мця, ч.

1. Особа, що одержала спадщину або має право на її одержання.

Обоє старі Моримухи померли, так що Опанас лишився одиноким спадкоємцем своєї батьківщини (І. Франко);

Спадкоємцями можуть бути особи, живі на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, народжені після смерті його (з мови документів);

– Хто? Хто це посміє зробити? – запитав Прохор, нервуючись. – Адже спадкоємцем всього майна лишаюсь я?! – Е ні. Є ще Марія в тебе, сестра твоя... Вона теж спадкоємиця (А. Шиян);

* Образно. Ми – спадкоємці спадків розграбованих (Л. Костенко);

// Рідна дитина, перев. син.

Зрікся я земних нащадків по собі, – адже чернець не має спадкоємців від плоті своєї (Леся Українка);

– Я їх, чоловіків, знаю. Їм обов'язково подавай сина. Спадкоємця! (І. Рябокляч);

// Син правителя або інша особа, до якої має перейти влада.

Князь помер без причастя, без сповіді, найгірше ж – не повідомивши про свою останню волю, не визначивши спадкоємця своєї влади (П. Загребельний);

Спадкоємці Ярослава Мудрого.

2. перен. Продовжувач чиєї-небудь діяльності, справи, певних традицій і т. ін.

Творчість Т. Г. Шевченка та його спадкоємців;

Спадкоємець аристократичного роду.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадкоємець — спадкоє́мець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спадкоємець — (на троні) наступник; (справи) продовжувач, послідовник. Словник синонімів Караванського
  3. спадкоємець — [спадкойемеиц'] -мц'а, ор. -мцеим, м. (на) -мцеив'і/-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. спадкоємець — -мця, ч. 1》 Особа, що одержала спадщину або має право на її одержання. || Рідна дитина, перев. син. || Син правителя або інша особа, до якої має перейти влада. 2》 перен. Продовжувач чиєї-небудь діяльності, справи, певних традицій тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спадкоємець — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  6. спадкоємець — Спадкоє́мець, -є́мця, -є́мцеві; -є́мці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спадкоємець — СПАДКОЄ́МЕЦЬ, мця, ч. 1. Особа, що одержала спадщину або має право на її одержання. Обоє старі Моримухи померли, так що Опанас лишився одиноким спадкоємцем своєї батьківщини (Фр., IV, 1950, 278); — Хто? Хто це посміє зробити? — запитав Прохор, нервуючись. Словник української мови в 11 томах