1. Словник української мови у 20 томах

спадкувати

СПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

1. Одержувати спадщину від кого-, чого-небудь.

2. Мати право на одержання спадщини, бути спадкоємцем, спадкоємицею.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадкувати — спадкува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спадкувати — (що) успадковувати, діставати у спадок, бути спадкоємцем чого. Словник синонімів Караванського
  3. спадкувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Одержувати спадщину від кого-, чого-небудь. 2》 Мати право на одержання спадщини, бути спадкоємцем, спадкоємицею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спадкувати — Спадкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спадкувати — СПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Одержувати спадщину від кого-, чого-небудь. 2. Мати право на одержання спадщини, бути спадкоємцем, спадкоємицею. Словник української мови в 11 томах