спинатися

СПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СП'ЯСТИ́СЯ, ЗІП'ЯСТИ́СЯ, ЗІПНУ́ТИСЯ, ЗІП'Я́ТИСЯ, зіпну́ся, зіпне́шся, док.

1. Тягнучись угору, намагатися що-небудь дістати, поставити, побачити і т. ін.; підніматися на пальцях ніг.

Христя підвела голову, глянула на Марину, що спиналася на мисник діставати посуду (Панас Мирний);

Сину мій, дрібна моя пташино, Ти зіп'явся в шибку заглядати (М. Рильський);

// Піднімати передні ноги, лапи, осідаючи на задні, або ставати на передні з лежачого положення (про тварину).

Коні спиналися дибки (Ю. Смолич);

Жук бряжчав ланцюгом, спинався на задні лапи і голосно гавкав (В. Кучер);

Цап крутнувсь, зіп'явся дибки І... тікать, задравши хвіст! (С. Олійник);

Борсався [кінь] в кюветі, .. намагаючись зіп'ястися на передні ноги (О. Гончар);

// Вилазити, видиратися куди-небудь, докладаючи певних зусиль.

– О-ох! Поздоров, боже, добрих людей.., – казала Пріська, спинаючись на піч (Панас Мирний);

– Татко їдуть! Дядько їдуть! – кричала дітвора, спиналася на пліт (Дніпрова Чайка);

Деревина лягла через ополонку. Конопельський, напружуючи всі сили, почав спинатися на неї (Ю. Збанацький);

Зіп'ялася [дівчинка] на лаву, простягла руку під настільник і витягла з-під його окраєць паляниці (Л. Яновська);

// Обпиратися об що-небудь, спиратися на щось.

Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку, не дає задрімати (Панас Мирний);

– Мамо, а, мамо, чи ви спите? – гукає тихенько Оксана, спинаючись на лікоть (Грицько Григоренко);

Одарка стояла, зіп'явшись на любиму хвіртку, що за городом (Іван Ле).

2. Підніматися вгору, на якесь підвищення.

Він з трудом зачав спинатися по ковзьких облазах (І. Франко);

Хлопці бродили в густім, маснім болоті.., спиналися на верхи земних насипів (С. Ковалів);

Дівчина зіп'ялась на урвище і стала на весь ріст (Ю. Смолич);

Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви, .. той фарбує, високо зіп'явшись (О. Гончар);

* Образно. Розкішні крислаті кущі.., вкривши підгір'я, спиналися на гору, звисали гірляндами над жовтим проваллям (М. Коцюбинський);

// Підноситися над чим-небудь; зводитися, височіти.

По підгір'ях спинаються зодягнуті в риштовання нові цегляні вілли (О. Гончар);

// Задиратися.

Куточки губів розповзалися в посмішку, кирпатенький ніс ще дужче зіп'явся вгору (І. Кириленко);

// Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини); п'ястися.

По решітці спинався густий, біло й синьо цвітучий повій (І. Франко);

Гарбузи в'ються поміж картоплею, спинаються на вишні (Є. Гуцало);

За гарбузами, що сп'ялись на тин, .. Посунув танк, аж ґрунт попід ногами Схитнувсь у матері (В. Мисик).

3. на що, перен., розм. Накопичувати, діставати необхідну кількість коштів, вишукувати засоби для чого-небудь; стягатися.

Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом і тільки-но спинався на власний герб (Іван Ле);

– Більше не буду працювати в Шмалія – нема роботи. – Ой, – тихо зойкнула мати .. Так уже думалось на цю хату зіп'ястись (М. Стельмах).

4. тільки недок., проти кого, діал. Перечити; чинити опір.

– Еге! ти ще й спинаєшся проти мене! – заговорив Антосьо (А. Свидницький);

// Упиратися.

Гошка прибичовує його коло полудрабка .. Теля спинається, харчить, оре ніжками сніг у дворі (Григорій Тютюнник).

На носки́ става́ти (спина́тися і т. ін.) / ста́ти (зіп'ясти́ся і т. ін.) <�Става́ти / ста́ти на па́льці (навшпи́ньки)> див. става́ти;

(1) Спина́тися і т. ін. / сп'ясти́ся (зіп'ясти́ся, зіпну́тися і т. ін.) на ні́жки (ноженя́та і т. ін.):

а) ставати на ноги, вставати, набирати стоячого положення (про дітей).

Чіпляючись за одвірок, зіп'ялося [дитинча] на тоненькі рахітичні ніжки (М. Олійник);

Галина спиналася на .. ноженята і радісним дитячим лементом зустрічала появу Павла (Іван Ле);

б) вчитися ходити, підростаючи.