спинатися

СПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СП’ЯСТИ́СЯ і ЗІП’ЯСТИ́СЯ, ЗІПНУ́ТИСЯ і ЗІП’Я́ТИСЯ, зіпну́ся, зіпне́шся, док.

1. Тягнучись угору, намагатися що-небудь дістати, поставити, побачити і т. ін.; підніматися на пальцях ніг.

Христя підвела голову, глянула на Марину, що спиналася на мисник діставати посуду (Мирний, III, 1954, 227);

Сину мій, дрібна моя пташино, Ти зіп’явся в шибку заглядати (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 85);

// Піднімати передні ноги, лапи, осідаючи на задні, або ставати на передні з лежачого положення (про тварину).

Коні спиналися дибки (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 724);

Жук бряжчав ланцюгом, спинався на задні лапи і голосно гавкав (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 16);

Цап крутнувсь, зіп’явся дибки І… тікать, задравши хвіст! (С. Ол., Вибр., 1959, 160);

Борсався [кінь] в кюветі,.. намагаючись зіп’ястися на передні ноги (Гончар, III, 1959, 88);

// Вилазити, видиратися куди-небудь, докладаючи певних зусиль.

— О-ох! Поздоров, боже, добрих людей.., — казала Пріська, спинаючись на піч (Мирний, III, 1954, 52);

— Татко їдуть! Дядько їдуть! — кричала дітвора, спиналася на пліт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 117);

Деревина лягла через ополонку. Конопельський, напружуючи всі сили, почав спинатися на неї (Збан., Курил. о-ви, 1963, 236);

Зіп’ялася [дівчинка] на лаву, простягла руку під настільник і витягла з-під його окраєць паляниці (Л. Янов., І, 1959, 142);

// Обпиратися об що-небудь, спиратися на щось.

Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку, не дає задрімати (Мирний, І, 1949, 172);

— Мамо, а, мамо, чи ви спите? — гукає тихенько Оксана, спинаючись на лікоть (Григ., Вибр., 1959, 336);

Одарка стояла, зіп’явшись на любиму хвіртку, що за городом (Ле, Вибр., 1939, 111).

На носки́ спина́тися (зіп’ясти́ся і т. ін.) див. носо́к;

Спина́тися (сп’ясти́ся, зіп’ясти́ся, зіпну́тися і т. ін.) на ні́жки (на ноженя́та і т. ін.):

а) ставати на ноги, вставати, набирати стоячого положення (про дітей).

Чіпляючись за одвірок, зіп’ялося [дитинча] на тоненькі рахітичні ніжки (М. Ол., Леся, 1960, 84);

Галина спиналася на.. ноженята і радісним дитячим лементом зустрічала появу Павла (Ле, Опов. та нариси, 1950, 132);

б) вчитися ходити, підростаючи.

Спина́тися (зіп’ясти́ся і т. ін.) на но́ги див. нога́;

Спина́тися на коту́рни див. коту́рни.

2. Підніматися вгору, на якесь підвищення.

Він з трудом зачав спинатися по ковзьких облазах (Фр., II, 1950, 29);

Хлопці бродили в густім, маснім болоті.., спиналися на верхи земних насипів (Ков., Світ.., 1960, 25);

Дівчина зіп’ялась на урвище і стала на весь ріст (Смолич, Ми разом.., 1950, 55);

Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви,.. той фарбує, високо зіп’явшись (Гончар, Тронка, 1963, 341);

*Образно. Розкішні крислаті кущі.., вкривши підгір’я, спиналися на гору, звисали гірляндами над жовтим проваллям (Коцюб., І, 1955, 189);

// Підноситися над чим-небудь; зводитися, височіти.

По підгір’ях спинаються зодягнуті в риштовання нові цегляні вілли (Гончар, Зустрічі.., 1950, 35);

// Задиратися.

Куточки губів розповзалися в посмішку, кирпатенький ніс ще дужче зіп’явся вгору (Кир., Вибр., 1960, 57);

// Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини); п’ястися.

По решітці спинався густий, біло й синьо цвітучий повій (Фр., III, 1950, 363);

Гарбузи в’ються поміж картоплею, спинаються на вишні (Гуц., З горіха.., 1967, 135);

За гарбузами, що сп’ялись на тин,.. Посунув танк, аж грунт попід ногами Схитнувсь у матері (Мисик, Верховіття, 1963, 79).

3. на що, перен., розм. Накопичувати, діставати необхідну кількість коштів, вишукувати засоби для чого-небудь; стягатися.

Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом і тільки-но спинався на власний герб (Ле, Наливайко, 1957, 252);

— Більше не буду працювати в Шмалія — нема роботи. — Ой, —— тихо зойкнула мати.. Так уже думалось на цю хату зіп’ястись (Стельмах, І, 1962, 135).

4. тільки недок., проти кого, діал. Перечити; чинити опір.

— Еге! ти ще й спинаєшся проти мене!— заговорив Антосьо (Свидн., Люборацькі, 1955, 153);

// Упиратися.

Гошка прибичовує його коло полудрабка.. Теля спинається, харчить, оре ніжками сніг у дворі (Тют., Вир, 1964, 517).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спинатися — спина́тися: взбираться [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. спинатися — спина́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спинатися — СПИНАТИСЯ – СПИНЯТИСЯ Спинатися, сп’ястися і зіпнутися, зіпнуся, зіпнешся. Тягнучись угору, намагатися щось дістати, поставити, побачити тощо; підніматися на пальцях ніг, спиратися на щось і т. ін. Літературне слововживання
  4. спинатися — (на ноги) вставати, ставати; (на гору) дертися, видиратися, здиратися; (на руку) спиратися; (- рослини) п'ястися; (проти кого) ОПИРАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  5. спинатися — див. перечити Словник синонімів Вусика
  6. спинатися — [спиенатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  7. спинатися — -аюся, -аєшся, недок., сп'ястися і зіп'ястися, зіпнутися і зіп'ятися, зіпнуся, зіпнешся, док. 1》 Тягнучись угору, намагатися що-небудь дістати, поставити, побачити і т. ін.; підніматися на пальцях ніг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. спинатися — СПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СП'ЯСТИ́СЯ, ЗІП'ЯСТИ́СЯ, ЗІПНУ́ТИСЯ, ЗІП'Я́ТИСЯ, зіпну́ся, зіпне́шся, док. 1. Тягнучись угору, намагатися що-небудь дістати, поставити, побачити і т. ін.; підніматися на пальцях ніг. Словник української мови у 20 томах
  9. спинатися — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови