сплячка
СПЛЯ́ЧКА, и, ж.
1. Фізіологічний стан різко пониженої життєдіяльності організму, подібний до сну, в якому періодично перебувають деякі тварини.
Під час сплячки [тварин] такі процеси життєдіяльності організму, як дихання, виділення, загальмовуються, а харчування не відбувається зовсім (з наук.-попул. літ.);
Факел упав на звіра .. Біль і жар розбудили з зимової сплячки і протверезили звіра (В. Гжицький);
* Образно. Земля неначе от-от позіхне, пробуджуючись від морозяної та буряної сплячки (Іван Ле);
Ніч липнева зводиться від сплячки (А. Малишко);
// Оціпеніння холоднокровних тварин, що нагадує сон.
Коли суворі чукотські морози до дна проморожують ріки, чорна рибка теж закопується у мул або... просто вмерзає у лід. Настає “зимова сплячка” (з наук.-попул. літ.);
Прокидається саламандра від зимової сплячки на початку квітня (з наук. літ.);
У жарку пору слимак за допомогою слизу, який швидко підсихає, приклеює черепашку до стовбура чи гілки дерева і впадає в сплячку (з навч. літ.);
Рання весна – найсприятливіший час для лову змій. Прокинувшись від зимової сплячки, вони поки що малорухливі (з газ.).
2. розм. Сонливий стан; важкий, непробудний сон.
Вже при обіді знесилювала його сплячка; ледве додержував [витримував] до кінця (Л. Мартович);
// перен. Стан душевного оціпеніння, пасивності, бездіяльності.
Прокинувся народ від .. сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз, работорговців і лихварів (З. Тулуб);
Кипуча Тамарина натура болісно переносила вимушену сплячку. Вона хотіла ще більше діяти, робити так, щоб видно було плоди її старань (А. Хижняк).
3. мед., розм. Те саме, що Со́нна хворо́ба (див. со́нний).
Під час укусу цієї комахи [мухи цеце] в людську кров потрапляють дрібні паразити, що спричиняють невиліковну, як на сьогодні, хворобу – сплячку (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- сплячка — спля́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сплячка — див. СОН, СОНЛИВІСТЬ; (суспільна) П. летаргія, бездіяльність; МЕД. сонна хвороба. Словник синонімів Караванського
- сплячка — -и, ж. 1》 Стан різко пониженої життєдіяльності організму, що настає у деяких ссавців у несприятливі для них пори року. || Оціпеніння холоднокровних тварин, що нагадує сон. 2》 розм. Тяжкий, непробудний сон; непереборна сонливість. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплячка — СПЛЯ́ЧКА (стан різко пониженої життєдіяльності в деяких тварин у несприятливі пори року), ОЦІПЕНІ́ННЯ. Зимова сплячка ведмедів, борсуків, їжаків; Оціпеніння птахів дуже відрізняється від сплячки ссавців... Словник синонімів української мови
- сплячка — Спля́чка, -чки, -чці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сплячка — СПЛЯ́ЧКА, и, ж. 1. Стан різко пониженої життєдіяльності організму, що настає у деяких ссавців у несприятливі для них пори року. Під час сплячки [тварин] такі процеси життєдіяльності організму, як дихання, виділення, загальмовуються... Словник української мови в 11 томах