1. Словник української мови у 20 томах

спопеліти

СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент.

Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Б. Грінченко);

Надворі весна, а листя давно облетіло, спопеліли всі квіти й трава. Дерева повивертало [снарядами] з корінням (В. Кучер).

2. перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, стратити сили, стати душевно спустошеним.

Вперше Андрій всерйоз думав про смерть. Душа спустошена так, ніби по ній пройшов ураган. Все спопеліло.

◇ Згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому див. згоря́ти;

(1) Спопелі́ти се́рцем – дуже змучитися; стати душевно спустошеним, байдужим до всього через важкі страждання, випробування і т. ін.

Мати спопеліла серцем – єдиний син загинув на фронті (з газ.);

Спопелі́лий се́рцем.

Жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку. Байдужа до всього на світі, спопеліла серцем (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спопеліти — спопелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спопеліти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. спопеліти — -ію, -ієш, док. 1》 Перетворитись у попіл, згоріти вщент. Спопеліти від сорому — дуже засоромитися. 2》 перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, втратити сили, стати душевно спустошеним. || У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спопеліти — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
  5. спопеліти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. спопеліти — Спопелі́ти, -лі́ю, -лі́єш; -лі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спопеліти — СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр. Словник української мови в 11 томах
  8. спопеліти — Спопеліти, -лію, -єш гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43. Словник української мови Грінченка