1. Словник синонімів української мови

спопеліти

ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.: згоря́ти (згора́ти), пали́тися, спа́люватися, прогоря́ти (прогора́ти), перегоря́ти (перегора́ти), вигоря́ти (вигора́ти), попелі́ти. У стайнях ревіла прив'язана худоба, душачись у диму і згоряючи живцем (О. Гончар); Добро палиться, та нічого не варить (М. Номис); Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (О. Стороженко); Міст, перегорівши, з гуркотом повалився в воду (О. Гончар); — Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Лесь Мартович); Слобода, здимівши, дотлівала в пожарищі (О. Ільченко). — Пор. I. горі́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спопеліти — спопелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спопеліти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. спопеліти — -ію, -ієш, док. 1》 Перетворитись у попіл, згоріти вщент. Спопеліти від сорому — дуже засоромитися. 2》 перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, втратити сили, стати душевно спустошеним. || У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спопеліти — СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. спопеліти — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
  6. спопеліти — Спопелі́ти, -лі́ю, -лі́єш; -лі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спопеліти — СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр. Словник української мови в 11 томах
  8. спопеліти — Спопеліти, -лію, -єш гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43. Словник української мови Грінченка