1. Словник української мови в 11 томах

спопеліти

СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент.

Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр., І, 1963, 449);

Надворі весна, а листя давно облетіло, спопеліли всі квіти й трава. Дерева повивертало [снарядами] з корінням (Кучер, Голод, 1961, 26).

◊ Спопелі́ти від со́рому — дуже засоромитися.

— Я думала, спопелію від сорому, коли мені сказали (Вільде, Сестри.., 1958, 303).

2. перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, стратити сили, стати душевно спустошеним;

// У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спопеліти — спопелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спопеліти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. спопеліти — -ію, -ієш, док. 1》 Перетворитись у попіл, згоріти вщент. Спопеліти від сорому — дуже засоромитися. 2》 перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, втратити сили, стати душевно спустошеним. || У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спопеліти — СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. спопеліти — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
  6. спопеліти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. спопеліти — Спопелі́ти, -лі́ю, -лі́єш; -лі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спопеліти — Спопеліти, -лію, -єш гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43. Словник української мови Грінченка