спороджувати
СПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого, що, розм.
1. Те саме, що наро́джувати 1.
– Спородила я дітей Вже й не так багато – Лиш Івана та Степана, Лиш Явдошку та Грицька, Лиш Настусю та Марусю (С. Олійник);
Мати спородила його серед мовчазних снігів, і він мерщій подав голос (П. Загребельний).
2. перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось, бути причиною появи когось, чогось.
Всеосяжна глобальність, характерна для нашого часу, здатна водночас спородити і невід'ємність особи від часу, і її відокремленість (з наук. літ.);
// Пробуджувати, викликати що-небудь.
Калитчин двір спороджував страх, безволля (К. Гордієнко);
Відмова Тимчасового уряду признати автономію України .. й недвозначне продовження колоніальної політики царського урядництва – спородили обурення й викликали протест у найрізноманітніших колах українців (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- спороджувати — споро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спороджувати — -ую, -уєш, недок., спородити, -роджу, -родиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що народжувати 1). 2》 перен. Започатковувати що-небудь, створювати щось, бути причиною появи когось, чогось. || Пробуджувати, викликати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спороджувати — СПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех., розм. 1. Те саме, що наро́джувати 1. — Спородила я дітей Вже й не так багато — Лиш Івана та Степана, Лиш Явдошку та Грицька, Лиш Настусю та Марусю (С. Ол., Вибр. Словник української мови в 11 томах