спороджувати
СПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех., розм.
1. Те саме, що наро́джувати 1.
— Спородила я дітей Вже й не так багато — Лиш Івана та Степана, Лиш Явдошку та Грицька, Лиш Настусю та Марусю (С. Ол., Вибр., 1959, 126);
Мати спородила його серед мовчазних снігів, і він мерщій подав голос (Загреб., Диво, 1968, 31).
2. перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось, бути причиною появи когось, чогось.
Всеосяжна глобальність, характерна для нашого часу, здатна водночас спородити і невід’ємність особи від часу, і її відокремленість (Рад. літ-во, 6, 1971, 7);
// Пробуджувати, викликати що-небудь.
Калитчин двір спороджував страх, безволля (Горд., Чужу ниву.., 1947, 156);
Відмова Тимчасового уряду признати автономію України.. й недвозначне продовження колоніальної політики царського урядництва — спородили обурення й викликали протест у найрізноманітніших колах українців (Смолич, Мир.., 1958, 427).
◊ Як ма́ти спороди́ла — те саме, що Як ма́ти народи́ла (роди́ла) ( див. ма́ти¹).
Я тоді до нього: — Скидай сорочку!.. — Зняв і сорочку.. Пі-ішов він, як мати спородила (Хотк., І, 1966, 84).
Значення в інших словниках
- спороджувати — споро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спороджувати — -ую, -уєш, недок., спородити, -роджу, -родиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що народжувати 1). 2》 перен. Започатковувати що-небудь, створювати щось, бути причиною появи когось, чогось. || Пробуджувати, викликати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спороджувати — СПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого, що, розм. 1. Те саме, що наро́джувати 1. – Спородила я дітей Вже й не так багато – Лиш Івана та Степана, Лиш Явдошку та Грицька, Лиш Настусю та Марусю (С. Словник української мови у 20 томах