спорт

СПОРТ, у, ч.

1. Складова частина фізичної культури, заснована на фізичних вправах (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму.

Ми тут з тобою гідропатією займемся, екскурсіями, водяним спортом (Леся Українка);

Я зацікавився спортом, як і кожний хлопець на моєму місці, але таланти виявив пізніше, коли працював уже на заводі (Ю. Яновський);

От і пішов, значить, дід подивитися на наших майстрів спорту – силачів (Остап Вишня);

// Виконання таких вправ на змаганнях з метою демонстрації можливостей організму.;

// Система організації і проведення змагань та учбово-тренувальних занять за різними комплексами таких вправ.

2. перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям та пристрастю.

Якщо для одних секс став своєрідним спортом, то інші бачать у статевій розпущеності форму протесту проти суспільного регресу (з наук.-попул. літ.);

Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (В. Козаченко).

Ма́йстер спо́рту див. ма́йстер.

△ (1) Авіамоде́льний спорт – технічний вид спорту, що включає в себе конструювання і створення моделей літальних апаратів і змагання з управління ними у польоті.

Авіамодельний спорт являє собою змагання з конструювання і виготовлення літаючих моделей (літаків, планерів, вертольотів, ракет) і керування ними у випробуваннях на швидкість, тривалість польоту та якість виконання фігур вищого пілотажу (з наук.-техн. літ.);

(2) Вітри́льний спорт – сукупність видів спорту, в яких спортсмени змагаються на човнах, спеціальних санях по снігу і т. ін., що рухаються з використанням вітрил.

Наші спортсмени претендують на завоювання ліцензій в таких видах, як вітрильний спорт, вільна та греко-римська боротьба, академічне веслування (з газ.);

(3) Гірськоли́жний спорт – загальна назва для кількох зимових спортивних дисциплін, у яких спортсмени змагаються за найшвидший спуск із гори на лижах спеціально підготовленою трасою;

(4) Кі́нний спорт;

(5) Ковзаня́рський спорт – сукупність видів спорту, пов'язаних з катанням та бігом на ковзанах.

Спортсменка починала свою кар'єру в ковзанярському спорті на великому радіусі. Однак коли цей вид спорту в Україні зник, перекваліфікувалася у шорт–трековики (із журн.);

Багато цікавих стартів подарує нинішня зима прихильникам ковзанярського спорту (з газ.);

(6) Поже́жно-прикладни́й спорт – змагання, які полягають у виконанні комплексів умінь, навичок, прийомів, необхідних для гасіння пожеж (подолання перешкод, уміння користуватися пожежно-технічним спорядженням та ін.);

(7) Риба́льський спорт – ловіння риби спортивними риболовними снастями (вудками, спінінгами і т. ін.).

Широкого розповсюдження набув рибальський спорт, яким захоплюються гірники різного віку (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорт — спорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спорт — З. П. <�спортивна> гра, змагання боротьба, турнір, гімнастика, руханка, вправи; відпочинок, дозвілля, розвага, забава відпруження, ігри. Словник синонімів Караванського
  3. спорт — [спорт] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. спорт — -у, ч. 1》 Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. || перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям і пристрастю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спорт — Змаг, дужа, див. змагання Словник чужослів Павло Штепа
  6. спорт — (англ. sport, від disport – розважатися, з старофранц. disporter, букв. – відносити) 1. Заняття різними фізичними вправами з метою досягнення перемоги або високих результатів у змаганнях. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. спорт — Ігри і вправи задля розвитку фізичної та розумової підготовки, а також цілеспрямованості в індивідуальних або командних змаганнях з метою досягнення щонайвищих результатів; поділяється на с. любительський та с. вел. Універсальний словник-енциклопедія
  8. спорт — Спорт, -ту, -тові; спо́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спорт — СПОРТ, у, ч. Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. Ми тут з тобою гідропатією займемся, екскурсіями, водяним спортом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах