спорт

Значення в інших словниках

1. спорт — спорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. спорт — З. П. <�спортивна> гра, змагання боротьба, турнір, гімнастика, руханка, вправи; відпочинок, дозвілля, розвага, забава відпруження, ігри. Словник синонімів Караванського
3. спорт — [спорт] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
4. спорт — -у, ч. 1》 Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. || перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям і пристрастю. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спорт — СПОРТ, у, ч. 1. Складова частина фізичної культури, заснована на фізичних вправах (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. Словник української мови у 20 томах
6. спорт — (англ. sport, від disport – розважатися, з старофранц. disporter, букв. – відносити) 1. Заняття різними фізичними вправами з метою досягнення перемоги або високих результатів у змаганнях. Словник іншомовних слів Мельничука
7. спорт — Ігри і вправи задля розвитку фізичної та розумової підготовки, а також цілеспрямованості в індивідуальних або командних змаганнях з метою досягнення щонайвищих результатів; поділяється на с. любительський та с. вел. Універсальний словник-енциклопедія
8. спорт — Спорт, -ту, -тові; спо́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спорт — СПОРТ, у, ч. Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. Ми тут з тобою гідропатією займемся, екскурсіями, водяним спортом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах