1. Словник української мови в 11 томах

спорт

СПОРТ, у, ч. Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму.

Ми тут з тобою гідропатією займемся, екскурсіями, водяним спортом (Л. Укр., V, 1956, 224);

Я зацікавився спортом, як і кожний хлопець на моєму місці, але таланти виявив пізніше, коли працював уже на заводі (Ю. Янов., II, 1954, 17);

Програма змагань з кінного спорту дуже різноманітна (Спорт.., 1958, 78);

От і пішов, значить, дід подивитися на наших майстрів спорту — силачів (Вишня, І, 1956, 400);

// перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям та пристрастю.

Якщо для одних секс став своєрідним спортом, то інші бачать у статевій розпущеності форму протесту проти суспільного регресу (Наука.., 10, 1967, 15);

Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (Коз., Гарячі руки, 1960, 71).

Ма́йстер спо́рту див. ма́йстер.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорт — спорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спорт — З. П. <�спортивна> гра, змагання боротьба, турнір, гімнастика, руханка, вправи; відпочинок, дозвілля, розвага, забава відпруження, ігри. Словник синонімів Караванського
  3. спорт — [спорт] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. спорт — -у, ч. 1》 Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. || перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям і пристрастю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спорт — Змаг, дужа, див. змагання Словник чужослів Павло Штепа
  6. спорт — СПОРТ, у, ч. 1. Складова частина фізичної культури, заснована на фізичних вправах (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. Словник української мови у 20 томах
  7. спорт — (англ. sport, від disport – розважатися, з старофранц. disporter, букв. – відносити) 1. Заняття різними фізичними вправами з метою досягнення перемоги або високих результатів у змаганнях. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. спорт — Ігри і вправи задля розвитку фізичної та розумової підготовки, а також цілеспрямованості в індивідуальних або командних змаганнях з метою досягнення щонайвищих результатів; поділяється на с. любительський та с. вел. Універсальний словник-енциклопедія
  9. спорт — Спорт, -ту, -тові; спо́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)