споювання
СПО́ЮВАННЯ¹, я, с.
Дія за знач. спо́ювати¹.
СПО́ЮВАННЯ², я, с.
Дія за знач. спо́ювати².
Споюванням називаються з'єднання брусків або дощок поздовжніми ребрами. В результаті споювання дістають столярний щит (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споювання — спо́ювання 1 іменник середнього роду доведення до сп'яніння спо́ювання 2 іменник середнього роду скріплювання Орфографічний словник української мови
- споювання — I -я, с. Дія за знач. споювати I. II -я, с. Дія за знач. споювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споювання — СПО́ЮВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. спо́ювати¹. СПО́ЮВАННЯ², я, с. Дія за знач. спо́ювати². Споюванням називаються з’єднання брусків або дощок поздовжніми ребрами. В результаті споювання дістають столярний щит (Стол.-буд. справа, 1957, 180). Словник української мови в 11 томах