споєння
СПО́ЄННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спо́їти.
2. Місце, де що-небудь споюється, з'єднується.
Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споєння — Спо́єння: — (вигладжених ялиць) — допасовування одна до одної дерев'яних колод, з яких будують хати [16] Словник з творів Івана Франка
- споєння — спо́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- споєння — -я, с. 1》 Дія за знач. споїти. 2》 Місце, де що-небудь споюється, з'єднується. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споєння — СПО́ЄННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спо́їти. 2. Місце, де що-небудь споюється, з’єднується. Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (Фр., VI, 1951, 74). Словник української мови в 11 томах