1. Орфографічний словник української мови

споєння

спо́єння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споєння — Спо́єння: — (вигладжених ялиць) — допасовування одна до одної дерев'яних колод, з яких будують хати [16] Словник з творів Івана Франка
  2. споєння — -я, с. 1》 Дія за знач. споїти. 2》 Місце, де що-небудь споюється, з'єднується. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споєння — СПО́ЄННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спо́їти. 2. Місце, де що-небудь споюється, з'єднується. Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. споєння — СПО́ЄННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спо́їти. 2. Місце, де що-небудь споюється, з’єднується. Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (Фр., VI, 1951, 74). Словник української мови в 11 томах