справдішній
СПРА́ВДІШНІЙ, я, є, розм.
Те саме, що спра́вжній.
Лащ лизнув язиком і крикнув: – Ясновельможні панове? Та це ж омана! Це мана! Це не град і не сніг, а справдішня солона сіль! Князь нас піддурив! Навів на нас ману! (І. Нечуй-Левицький);
Його називали в селі “Тупий”. Яке ж його справдішнє прізвище, то Славко не знав (Л. Мартович);
Груди її сильно хвилювали, очі блищали, гнів був справдішній (І. Франко);
Справдішні річки, такі, як Псьол чи Ворскла, Оріль або Самара, через які довелось переправлятись Данькові, були вже десь далеко, як у дитинстві (О. Гончар);
Занедужав ото парубок. А й хворість то була не справдішня, а з хитрощами (з легенди).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- справдішній — спра́вдішній прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- справдішній — див. справжній Словник синонімів Вусика
- справдішній — -я, -є, розм. Те саме, що справжній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- справдішній — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- справдішній — СПРА́ВДІШНІЙ, я, є, розм. Те саме, що спра́вжній. Лащ лизнув язиком і крикнув: — Ясновельможні панове? Та це ж омана! Це мана! Це не град і не сніг, а справдішня солона сіль! Князь нас піддурив! Навів на нас ману! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах