1. Словник української мови у 20 томах

справді

СПРА́ВДІ.

1. присл. У дійсності, насправді, дійсно.

І згадував літа свої Давнії, благії... Де, як, коли і що робилось? Було що справді, а що снилось..! (Т. Шевченко);

А він: – Так се справді ви тут? Ми чули, та віри не йняли. Брат ваш дуже за вами журиться (Марко Вовчок);

Не знаю, чи справді воно так, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами .. – вже не пригадаю (О. Довженко);

Так сміється, що не можна зрозуміти, чи жартує чоловік, чи й справді жде копійчину (М. Стельмах);

– Ви справді думаєте, що я боюся вас (М. Хвильовий).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження достовірності висловлювання; відповідає за значенням словам: дійсно, насправді.

Дівчинка, справді, як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко (Марко Вовчок);

– А ходімо, справді, ще раз до матері, – сказала Горпина (Панас Мирний);

– Але, справді, уявіть собі, що кожен наш землероб виростив два плодових дерева... (О. Довженко);

Справді, літературно опрацьована мова відрізняється від живої діалектної стихії (із журн.).

3. у знач. пит. частки. Уживається для вираження сумніву в чому-небудь.

[Зет:] Заспівав би, а ми послухали б отак між ділом. [Орфей:] Справді? Ще? (Леся Українка);

– Справді? – здивовано звела брови Ясногорська. – Тільки один-єдиний раз? На все життя? (О. Гончар);

– Ой, то ти красуня в мене? – не прикидаючись, здивувався і зрадів Бараболя. – Справді? – засоромлено одвертається від нього і, пригинаючись, заглядає в шматочок дзеркала, вмощеного в стіну (М. Стельмах).

(1) [Та й] спра́вді ж [бо] – уживається для підтвердження чого-небудь, для запевнення в чомусь.

– Так Дарці ж я не присягалась, ні, справді ж, нічого не обіцяла, а Зоні перед олтариком заприсяглась! (Леся Українка);

На полу спить панна Олена .. Та й справді ж бо краля була! (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справді — Дійсно, уроч. воістину. Словник синонімів Полюги
  2. справді — спра́вді прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. справді — пр., насправді, насправжки, дійсно, в дійсності, істинно, ур. воістину, д. доправди, направду, всправжки; (знати) по-справжньому; як ч. СПРАВДІ? невже? Словник синонімів Караванського
  4. справді — I дійсно, направду, насправді Фразеологічні синоніми: в дісності; справді ж; справді ж бо; та й справді; та й справді ж бо II див. щоправда Словник синонімів Вусика
  5. справді — 1》 присл.У дійсності, насправді, дійсно. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження достовірності висловлювання; відповідає за значенням словам: дійсно, насправді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. справді — НАСПРА́ВДІ (у відповідності до реального стану речей), СПРА́ВДІ, ДІ́ЙСНО, У ДІ́ЙСНОСТІ, ФАКТИ́ЧНО, ПРАКТИ́ЧНО, ДЕ-ФА́КТО книжн., НАСПРА́ВЖКИ (НАВСПРА́ВЖКИ) розм.; ПО СУ́ТІ (перев. при уточненні); НАЯВУ́ (не в мріях, не уві сні). Словник синонімів української мови
  7. справді — Спра́вді, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. справді — СПРА́ВДІ. 1. присл. У дійсності, насправді, дійсно. І згадував літа свої Давнії, благії… Де, як, коли і що робилось? Було що справді, а що снилось..! (Шевч., II, 1953, 27); А він: — Так се справді ви тут? Ми чули, та віри не йняли. Словник української мови в 11 томах
  9. справді — Справді нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Пішов я на другий день, аж справді повнісінький, улень самих пятаків. ЗОЮР. І. 134. Словник української мови Грінченка