справді

НАСПРА́ВДІ (у відповідності до реального стану речей), СПРА́ВДІ, ДІ́ЙСНО, У ДІ́ЙСНОСТІ, ФАКТИ́ЧНО, ПРАКТИ́ЧНО, ДЕ-ФА́КТО книжн., НАСПРА́ВЖКИ (НАВСПРА́ВЖКИ) розм.; ПО СУ́ТІ (перев. при уточненні); НАЯВУ́ (не в мріях, не уві сні). Ці дощові краплі на траві завжди триматимуться в моїй пам'яті, з часом вони навіть здаватимуться мені яскравішими й кращими, ніж були насправді (Є. Гуцало); Так сміється, що не можна зрозуміти, чи жартує чоловік, чи й справді жде копійчину (М. Стельмах); — Ви дивуєтесь?.. А воно так дійсно було, — от я вам зараз оповім (М. Коцюбинський); Ми йшли.. тією самою стежкою, що, здавалось, кінчалася морем, але в дійсності вона кінчалася сходами (Леся Українка); Він став у Річинських нібито за кухаря, а фактично був і камердинером, і лакеєм, і взагалі метрдотелем (Ірина Вільде); — А що ж вас, Гавриловичу, насправжки турбує? — доскіпується Балута (І. Кириченко); Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті — ще ближче зійшовся з військовими (В. Кучер); А ти, дівчино, жди його і в снах і наяву відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах).

НЕВЖЕ́ част. (ужив. у питальному реченні, що виражає сумнів, здивування, недовіру тощо), ХІБА́, ЧИ Ж, ЧИ ВЖЕ Ж розм.; СПРА́ВДІ (ужив. як самостійне речення). (Полковник:) А це ми — Володимир та Максим. Невже не впізнали? (О. Довженко); — Хіба ж ми за день усіх перевеземо? — засумнівався шустрий манилівець (Григорій Тютюнник); Глянь на пташки небесні у повітрі! Чи ж їм не добре там? (Леся Українка); — За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори? (І. Нечуй-Левицький); — Справді? — здивовано звела брови Ясногорська. — Тільки один-єдиний раз? На все життя? (О. Гончар).

ПРО́СТО у знач. підсил. част. (уживається для підкреслення значення якого-небудь слова або всього речення), ПРЯ́МО, ПРО́СТО-ТАКИ, ПРЯ́МО-ТАКИ, СПРА́ВДІ, НАСПРА́ВДІ, ПО́ПРОСТУ розм. Він просто не знав, як розпочати з чужою жінкою розмову і без грубого натяку перевести її в бажане для нього русло (В. Габор); Постійне єднання письменника з народом прямо необхідне (М. Рильський); — Ви наговорили мені стільки незрозумілого й таємничого страхіття, що просто-таки налякали мене (Ю. Смолич); — У мене є хлібець і масло, чуєте, тітко, — прямо-таки благає дівчина (М. Стельмах); На полу спить панна Олена .. Та й справді ж бо краля була! (Г. Квітка-Основ'яненко); А люди скажуть: — Добра осінь, Оце насправді — золота! Вона ж розвісить неба просинь, До інших в гості завіта (Я. Шпорта); Я глянув на Василя — і здивувався. Я попросту не пізнав сього лагідного лиця (Г. Хоткевич).

ТАК част. (вживається під час відповіді, що підтверджує правильність думки, наявність факту чи явища, виражає згоду на якусь дію тощо), СПРА́ВДІ, ЗВИЧА́ЙНО, БЕЗПЕРЕ́ЧНО, БЕЗУМО́ВНО, БЕЗСУМНІ́ВНО, АВЖЕ́Ж розм., АТО́Ж розм., ОТО́Ж розм., АЯ́КЖЕ розм., АГА́ розм., ЕГЕ́ розм., ЕГЕ́ Ж розм., ТО́ЧНО розм., ФАКТ розм., БІГМА́ (БІГМЕ́) розм., РОЗУМІ́ЄТЬСЯ розм. (Руфін:) Ти знов була сьогодні в катакомбах?.. (Прісцілла:) Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Леся Українка); Хлоп'ята розглядали свої й чужі ліхтарики, пишаючись один перед одним їх красою. Справді, вони вражали своєю складною і вибагливою формою (З. Тулуб); Важко? Звичайно, важко (О. Гончар); Я казав: "Безперечно, людина Є вінець створіння всього" (В. Самійленко); — Може, й справді я тенденційно зараз міркую. — Безумовно (І. Ле); Безсумнівно, вона казала правду (О. Донченко); — Чи йти мені до палацу, чи не йти? — спитала Тодозя неначе випадком в тітки Маври. — Атож! Авжеж іди! (І. Нечуй-Левицький); — А планета, вона ж одна, другої такої нема... — Отож, — нахмурюється дядько Іван. — Тож треба думати, що господар планети — це ти, людина (О. Гончар); (Марція:) Чи звідси видно мій новий маєток? (Хуса:) Аякже! (Леся Українка); — А казав же він? — Ага! (Словник Б. Грінченка); — Чи це ви, свахо, запилились? — спитала в Кайдашихи хазяйка. — Еге, моє серденько (І. Нечуй-Левицький); (Батько:) Справді-бо, синку, інвалід ти. Тепер вже ти не просто людина, а людина безнога. (Син:) Точно (О. Довженко); — Відмовився їхати. Чи ви бачили щось подібне? — Що ви кажете? — Факт (О. Довженко); — Бігме, страшно простій людині на таку гору стати (Леся Українка); (Химка:) Буде бабуся утішатися та доглядати онуків... Правда, Іване? (Іван:) А розуміється... (Панас Мирний).

ЩОПРА́ВДА присл., вставн. сл. (правду кажучи), ПРА́ВДА, СПРА́ВДІ. Щоправда, ніхто мене з хати не гонив, але так уже склалось, що треба було мені з тестем прощатися (І. Муратов); В домі Міцкевича панувала польська мова трохи, правда, відмінна.. від мови корінних поляків (М. Рильський); Мені чогось більше хочеться попасти в губернську управу, хоч не знаю, справді, чи є яка надія попасти туди (М. Коцюбинський).