1. Словник української мови у 20 томах

справка

СПРА́ВКА, и, ж., розм.

Те саме, що до́відка.

Приклика городничий: чи наведена справка?.. А тут йому в одну шкуру справку дай (Панас Мирний);

– Ми оба зі справкою до вас. Ви про землю говорите, а ми в справі землі й зайшли до вас (О. Кобилянська);

Маючи на руках справку від командувача, до того ж, тільки-но повернувшись з Литовського, Оленчук міг би залишатися вдома (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справка — спра́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. справка — -и, ж. 1》 Зменш. до справа. 2》 діал. Справність. 3》 зах. Угода, мирова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. справка — Довідка Словник чужослів Павло Штепа
  4. справка — СПРА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що до́відка. Приклика городничий: чи наведена справка?.. А тут йому в одну шкуру справку дай (Мирний, І, 1954, 288); — Ми оба зі справкою до вас. Ви про землю говорите, а ми в справі землі й зайшли до вас (Коб. Словник української мови в 11 томах
  5. справка — Справка, -ки ж. 1) ум. отъ справа. 2) Исправность. За мого уряду усе було під мірою, під лічбою, під вагою; одно слово — усюди лад був, скрізь справки дули. Васильк. у. 2) Сдѣлка, мировая. Угор. Словник української мови Грінченка