справка
СПРА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що до́відка.
Приклика городничий: чи наведена справка?.. А тут йому в одну шкуру справку дай (Мирний, І, 1954, 288);
— Ми оба зі справкою до вас. Ви про землю говорите, а ми в справі землі й зайшли до вас (Коб., III, 1956, 527);
Маючи на руках справку від командувача, до того ж, тільки-но повернувшись з Литовського, Оленчук міг би залишатися вдома (Гончар, II, 1959, 429).
◊ Наво́дити (навести́) спра́вки (спра́вку) — дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь.
Тепер я не хочу тебе клопотати, а як скінчиш іспити, то попрошу тебе навести мені деякі справки в Петербурзі, чи не знайдеться якось моя послана в лиху путь стаття про нову драму Гауптмана (Л. Укр., V, 1956, 376);
— По-вашому напитав батька-матір — признають за свою дитину — і бери. А по-нашому ще.. наведи справку (Мирний, І, 1954, 287).
Значення в інших словниках
- справка — спра́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- справка — -и, ж. 1》 Зменш. до справа. 2》 діал. Справність. 3》 зах. Угода, мирова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- справка — Довідка Словник чужослів Павло Штепа
- справка — СПРА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що до́відка. Приклика городничий: чи наведена справка?.. А тут йому в одну шкуру справку дай (Панас Мирний); – Ми оба зі справкою до вас. Ви про землю говорите, а ми в справі землі й зайшли до вас (О. Словник української мови у 20 томах
- справка — Справка, -ки ж. 1) ум. отъ справа. 2) Исправность. За мого уряду усе було під мірою, під лічбою, під вагою; одно слово — усюди лад був, скрізь справки дули. Васильк. у. 2) Сдѣлка, мировая. Угор. Словник української мови Грінченка