1. Словник української мови у 20 томах

спритно

СПРИ́ТНО.

Присл. до спри́тний.

Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (К. Гордієнко);

Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, – І мало хто з женців умів так спритно жати (М. Рильський);

Біля неї три телефони, і вона спритно працює на всіх відразу (Яків Баш);

– Обідать час! – Промовив [Гребінка] і спритно встав (Василь Шевчук);

Ступнув до чортика, той спритно увихнувся.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спритно — спри́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спритно — Присл. до спритний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спритно — СПРИ́ТНО. Присл. до спри́тний. Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (Горд., Чужу ниву.., 1939, 48); Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате... Словник української мови в 11 томах
  4. спритно — Спритно нар. Понятливо, смѣтливо, ловко, проворно. Словник української мови Грінченка