1. Словник української мови в 11 томах

спритно

СПРИ́ТНО. Присл. до спри́тний.

Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (Горд., Чужу ниву.., 1939, 48);

Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, — І мало хто з женців умів так спритно жати (Рильський, Поеми, 1957, 233);

Біля неї три телефони, і вона спритно працює на всіх відразу (Баш, П’єси, 1958, 93);

Ніна спритно різала кружальцями ковбасу, краяла сир (Донч., V, 1957, 298);

Швидко і спритно він вліз у кабіну (Собко, Граніт, 1937, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спритно — спри́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спритно — Присл. до спритний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спритно — СПРИ́ТНО. Присл. до спри́тний. Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (К. Гордієнко); Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, – І мало хто з женців умів так спритно жати (М. Словник української мови у 20 томах
  4. спритно — Спритно нар. Понятливо, смѣтливо, ловко, проворно. Словник української мови Грінченка