спроваджувати

СПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.

1. Примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати когось, щось; випроваджувати.

Созоненко, морщачись, обходить Василенка, від якого тхне задавненим потом і шинком, з хвіртки спроваджує його на вулицю (М. Стельмах);

Певне, Василя давно спровадили б з двору, та й Мотрі дісталося б (Панас Мирний);

– Я так бачу, що тій Ользі не місце в нашій слободі. Порадь Зіньці – нехай її спровадить туди, звідки приїхала (А. Шиян);

Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Григорій Тютюнник);

– Я тебе спроваджую назад до камери і кожної хвилини можу викликати знову (І. Багряний).

2. Пропонувати, наказувати кому-небудь відправлятися кудись.

– Іч, люциперів син, усіх нас в економію спроваджує (М. Стельмах);

– Треба буде спровадити [Марту] на село.., – додала нарешті [мама] (Панас Мирний);

* Образно. Звичним жестом він спровадив окуляри на лоба (Ю. Смолич);

// розм. Те саме, що направля́ти 6.

– Половина врожаю через вас [мужиків] пропало. Ще й злодіїв мені на двір спроваджуєте, стежки їм показуєте (І. Франко);

// Відправляючи, супроводжувати кого-, що-небудь.

– Терентій зразу зачинив їх [коней] у стайні, пошептався із отим крадієм чи драпіжником, спровадив його кудись огородами (М. Стельмах);

– Та ви не турбуйтесь, щоб там грубощі які абощо... Просто я взяв у Дениса рушницю і під виглядом сторожа спровадив підводи на глухий двір (Григорій Тютюнник);

// Насильно відправляти кого-небудь кудись.

– Пан вернувся сердитий. – Треба бісового сина у москалі спровадити, – сказав (Панас Мирний);

[Пан Стась:] Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники – тільки все валили на Кармелюка. Я всіх вас із вашим смердючим кодлом на Сибір спроваджу (С. Васильченко);

– Цих тільки нажахає [Льонька], а завтра й випустить. Тих двох у тюрму спровадить – без Давида вони не страшні (А. Головко);

Часом одривалася [Ольга від книжки] – і тоді марила... Республіка – нема ні мужика, ні пана – рівність .. Тоді можна було б спровадити на дикий острів математика Бублика (Я. Качура);

// Відповідно приготувавши, спорядивши, відправляти кого-небудь кудись.

В неділю, спровадивши Дмитра на ярмарок у сусіднє селище, пішла [Докія] оглядати поля (М. Стельмах).

3. Перепроваджувати на місце призначення; доставляти.

– Я спровадив з Англії машину для іригації (І. Франко);

Доконче постараюся спровадити собі книжки, що Ви радите (Леся Українка);

У гори із Львова та Самбора наїжджали купці, за безцінь скуповували у селян худобу й великими гуртами спроваджували на бойню (С. Чорнобривець);

З Кам'янки й Кодака лоцмани, спровадивши оце через пороги до Кічкаса плоти, поспішались вернутися до Лоцманської Кам'янки (Г. Коцюба);

* Образно. Їхали на Черкаси – пройшла чутка. Цю чутку Марфа також спровадила до Данила, .. додавши при тому, що на підводах виключно зброя (Іван Ле).

4. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку.

Сигнал протяжливо сурмить, десь по дорозі поміж хат, попереджаючи хлоп'ят біля кювету, де вони в струмок спроваджують човни і паперові кораблі... (І. Гончаренко).

5. на кого – що і без дод. Викликати що-небудь неприємне, небажане; накликати.

Усі були переконані, що Гринько пакоститиме по смерті далі. Не тільки спровадить тучу на село, але ще й налякає не одну хрещену душу вночі (Л. Мартович);

[Ізоген:] Ардент наважив статую розбити. [Мартіан:] Ой, господи! за се – страшенна кара! [Ізоген:] Він кари не боїться. Нам же страшно, що він погром на християн спровадить (Леся Українка).

◇ Відпра́вити (спрова́дити, рідко відпрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати, рідко відпрова́джувати) на той світ див. відправля́ти;

(1) Не на ту доро́гу спрова́джувати / спрова́дити кого – давати кому-небудь поради, якими схиляти до якихось недозволених дій, учинків.

[Цар:] Ну, чого ж мовчите, чому не питаєте? Не на ту дорогу ви спровадили мене, не на ту... [Скарбун:] Ви самі пішли... (М. Зарудний);

(2) Спрова́дити до пе́кла (на ши́беницю) – заподіяти кому-небудь смерть.

Ой коби [якби] я була знала, яка моя свекра [свекруха], Я би її спровадила відтепер до пекла (Коломийки);

Хвалився [становий], що кожному п'ятому “шкуру спустить”, що кожного десятого “на шибеницю спровадить” (А. Головко).