спроваджувати

СПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати когось, щось; випроваджувати.

Созоненко, морщачись, обходить Василенка, від якого тхне задавненим потом і шинком, з хвіртки спроваджує його на вулицю (Стельмах, II, 1962, 94);

Певне, Василя давно спровадили б з двору, та й Мотрі дісталося б (Мирний, IV, 1955, 182);

— Я так бачу, що тій Ользі не місце в нашій слободі. Порадь Зіньці — нехай її спровадить туди, звідки приїхала (Шиян, Баланда, 1957, 69);

Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Тют., Вир, 1964, 270).

2. Пропонувати, наказувати кому-небудь відправлятися кудись.

— Іч, люциперів син, усіх нас в економію спроваджує (Стельмах, І, 1962, 374);

— Треба буде спровадити [Марту] на село.., — додала нарешті [мама] (Мирний, IV, 1955, 348);

*Образно. Звичним жестом він спровадив окуляри на лоба (Смолич, День.., 1950, 190);

// розм. Те саме, що направля́ти 6.

— Половина врожаю через вас [мужиків] пропало. Ще й злодіїв мені на двір спроваджуєте, стежки їм показуєте (Фр., VIII, 1952, 30);

// Відправляючи, супроводжувати кого-, що-небудь.

— Терентій зразу зачинив їх [коней] у стайні, пошептався із отим крадієм чи драпіжником, спровадив його кудись огородами (Стельмах, І, 1962, 490);

— Та ви не турбуйтесь, щоб там грубощі які абощо… Просто я взяв у Дениса рушницю і під виглядом сторожа спровадив підводи на глухий двір (Тют., Вир, 1964, 148);

// Насильно відправляти кого-небудь кудись.

— Пан вернувся сердитий. — Треба бісового сина у москалі спровадити, — сказав (Мирний, IV, 1955, 171);

[Пан Стась:] Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валили на Кармелюка. Я всіх вас із вашим смердючим кодлом на Сибір спроваджу (Вас., III, 1960, 220);

— Цих тільки нажахає [Льонька], а завтра й випустить. Тих двох у тюрму спровадить — без Давида вони не страшні (Головко, II, 1957, 168);

Часом одривалася [Ольга від книжки] — і тоді марила… Республіка — нема ні мужика, ні пана — рівність.. Тоді можна було б спровадити на дикий острів математика Бублика (Кач., II, 1958, 34);

// Відповідно приготувавши, спорядивши, відправляти кого-небудь кудись.

В неділю, спровадивши Дмитра на ярмарок у сусіднє селище, пішла [Докія] оглядати поля (Стельмах, II, 1962, 333).

◊ Не на ту доро́гу спрова́джувати (спрова́дити) кого — давати кому-небудь поради, якими схиляти до якихось недозволених дій, учинків.

[Цар:] Ну, чого ж мовчите, чому не питаєте? Не на ту дорогу ви спровадили мене, не на ту… [Скарбун:] Ви самі пішли… (Зар., Антеї, 1961, 87).

3. Перепроваджувати на місце призначення; доставляти.

У гори із Львова та Самбора наїжджали купці, за безцінь скуповували у селян худобу й великими гуртами спроваджували на бойню (Чорн., Визвол. земля, 1959, 34);

— Я спровадив з Англії машину для іригації (Фр., II, 1950, 377);

Доконче постараюся спровадити собі книжки, що Ви радите (Л. Укр., V, 1956, 75);

З Кам’янки й Кодака лоцмани, спровадивши оце через пороги до Кічкаса плоти, поспішались вернутися до Лоцманської Кам’янки (Коцюба, Нові береги, 1959, 27);

*Образно. Їхали на Черкаси — пройшла чутка. Цю чутку Марфа також спровадила до Данила,.. додавши при тому, що на підводах виключно зброя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 240).

4. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку.

Сигнал протяжливо сурмить, десь по дорозі поміж хат, попереджаючи хлоп’ят біля кювету, де вони в струмок спроваджують човни і паперові кораблі… (Гонч., Вибр., 1959, 319).

5. на кого — що і без додатка. Викликати що-небудь неприємне, небажане; накликати.

Усі були переконані, що Гринько пакоститиме по смерті далі. Не тільки спровадить тучу на село, але ще й налякає не одну хрещену душу вночі (Март., Тв., 1954, 379);

[Ізоген:] Ардент наважив статую розбити. [Мартіан:] Ой, господи! за се — страшенна кара! [Ізоген:] Він кари не боїться. Нам же страшно, що він погром на християн спровадить (Л. Укр., III, 1952, 297).

◊ Спрова́дити на той світ (на ши́беницю, до пе́кла і т. ін.) — заподіяти кому-небудь смерть.

— Іродова душа! — каже Шрам. — Трохи мені остатнього сина не спровадив на той світ! (П. Куліш, Вибр., 1969, 120);

Ой коби я була знала, яка моя свекра [свекруха], Я би її спровадила відтепер до пекла (Коломийки, 1969, 274);

І наче зовсім це він [становий] не погрожував, а просто байдуже повідомляв, — щоб знали, — коли хвалився, що кожному п’ятому «шкуру спустить», що кожного десятого «на шибеницю спровадить» (Головко, II, 1957, 343).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спроваджувати — спрова́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спроваджувати — (з дому) випроваджувати, виряджати; (на Сибір) запроторювати; (плоти) перепроваджувати; (на шлях) ЖМ. СПРАВЛЯТИ; (нещастя) накликати. Словник синонімів Караванського
  3. спроваджувати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  4. спроваджувати — -ую, -уєш, недок., спровадити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати когось, щось; випроваджувати. 2》 Пропонувати, наказувати кому-небудь відправлятися кудись. || розм. Те саме, що направляти 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спроваджувати — СПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що. 1. Примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати когось, щось; випроваджувати. Словник української мови у 20 томах
  6. спроваджувати — спрова́джувати 1. експортувати (ст) 2. привозити (ст): Деколи для забави заможніші передміщани робили в себе бенкет для жебрущих дідів. На означений день били кабана, робили кишки й ковбаси, спроваджували горілку й пиво. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. спроваджувати — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Фразеологічний словник української мови
  8. спроваджувати — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  9. спроваджувати — Спрова́джувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)