1. Словник української мови у 20 томах

співбесідниця

СПІВБЕ́СІ́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до співбе́сі́дник.

Співбесідниця студента була запеклим прихильником найтісніших зв'язків літературного сюжету з життям (Ю. Смолич);

Ставши біля мармурової колони, Яніна якийсь час непомітно спостерігала співбесідниць (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співбесідниця — співбе́сі́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співбесідниця — -і. Жін. до співбесідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співбесідниця — СПІВБЕ́СІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до співбе́сі́дник. Співбесідниця студента була запеклим прихильником найтісніших зв’язків літературного сюжету з життям (Смолич, Розм. з чит., 1953, 170); Ставши біля мармурової колони, Яніна якийсь час непомітно спостерігала співбесідниць (Жур., Вечір.., 1958, 247). Словник української мови в 11 томах