співвинний
СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр.
Винний у чому-небудь разом із кимсь.
Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська);
Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співвинний — співви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- співвинний — -а, -е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співвинний — СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах