співвинний

Значення в інших словниках

1. співвинний — співви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. співвинний — СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська); Дарку знову огортає страх. Словник української мови у 20 томах
3. співвинний — СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах