1. Словник української мови в 11 томах

співвинний

СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь.

Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Кобр., Вибр., 1954, 102);

Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співвинний — співви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. співвинний — -а, -е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співвинний — СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська); Дарку знову огортає страх. Словник української мови у 20 томах