спізнення
СПІ́ЗНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. спізни́тися.
Щоночі приходили відомості про великі замети, про спізнення залізниць [поїздів] (І. Франко);
Їх ждала велика одповідальність за спізнення (І. Нечуй-Левицький);
Надійка зрозуміла, що йому не подобаються її спізнення (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спізнення — спі́знення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спізнення — -я, с. Дія за знач. спізнитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спізнення — Спі́знення, -ння; -нення, -нень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спізнення — СПІ́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. спізни́тися. Щоночі приходили відомості про великі замети, про спізнення залізниць [поїздів] (Фр., IV, 1950, 45); Їх ждала велика одповідальність за спізнення (Н.-Лев., IV, 1956, 263); Надійка зрозуміла, що йому не подобаються її спізнення (Коз., Листи.., 1967, 144). Словник української мови в 11 томах