1. Словник української мови у 20 томах

спізнений

СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е.

Який спізнився; запізнений.

Проїздять останні спізнені екіпажі (М. Коцюбинський);

Особа спізнена швиденько увійшла (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Останнього дня перед від'їздом надійшла .. спізнена листівка від Івонка (Ірина Вільде);

// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній.

Воно [село] тепер тулиться в своїх садках, що задля спізненої весни тілько що покрилися сріблястими бруньками (І. Франко);

Тобі несу і відкриваю Я й радість, ніжну та безкраю, І блідні, спізнені жалі (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спізнений — спі́знений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. спізнений — -а, -е. Який спізнився; запізнений. || Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спізнений — спізне́ний який запізнився (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. спізнений — ЗАПІ́ЗНЕНИЙ (який запізнився), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ, СПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІЗНІ́ЛИЙ. Мандруємо вогким туманом назустріч сліпій сніговиці... Словник синонімів української мови
  5. спізнений — СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який спізнився; запізнений. Проїздять останні спізнені екіпажі (Коцюб., II, 1955, 427); Особа спізнена швиденько увійшла (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Останнього дня перед від’їздом надійшла.. Словник української мови в 11 томах