1. Словник української мови в 11 томах

спізнений

СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який спізнився; запізнений.

Проїздять останні спізнені екіпажі (Коцюб., II, 1955, 427);

Особа спізнена швиденько увійшла (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43);

Останнього дня перед від’їздом надійшла.. спізнена листівка від Івонка (Вільде, Б’є восьма, 1945, 134);

// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній.

Воно [село] тепер тулиться в своїх садках, що задля спізненої весни тілько що покрилися сріблястими бруньками (Фр., VIII, 1952, 9);

Ти — як удар святого грому, Як дощ для спраглої землі. Тобі несу і відкриваю Я й радість, ніжну та безкраю, І блідні, спізнені жалі (Рильський, І, 1960, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спізнений — спі́знений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. спізнений — -а, -е. Який спізнився; запізнений. || Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спізнений — СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який спізнився; запізнений. Проїздять останні спізнені екіпажі (М. Коцюбинський); Особа спізнена швиденько увійшла (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича); Останнього дня перед від'їздом надійшла .. Словник української мови у 20 томах
  4. спізнений — спізне́ний який запізнився (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. спізнений — ЗАПІ́ЗНЕНИЙ (який запізнився), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ, СПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІЗНІ́ЛИЙ. Мандруємо вогким туманом назустріч сліпій сніговиці... Словник синонімів української мови