спільність
СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ.
Найширше значення слова етнос: це група людей яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, психологічного складу (із журн.);
Всі українські плахти характеризуються художньою спільністю (із журн.).
2. Нерозривний зв'язок, єдність.
Без мовної спільності не може бути нації (із журн.).
3. Об'єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.
У різних лінгвокультурних спільностях по-різному осмислюються зовні однакові реалії (із журн.);
Етнічна спільність;
Слов'янська спільність.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спільність — спі́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спільність — [сп’іл'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- спільність — -ності, ж. 1》 Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. 2》 Нерозривний зв'язок, єдність. 3》 Об'єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спільність — СПІ́ЛЬНІСТЬ (схожість, цілковита подібність, однаковий зміст чого-небудь, відношення до чогось), Є́ДНІСТЬ, ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ЗГО́ДА, СПІЛЬНОТА. — Спільні ідеї породжує спільність поглядів (Л. Словник синонімів української мови
- спільність — Спі́льність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спільність — СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. Їх [російський, український і білоруський народи] єднала спільність історичного розвитку, близькість мови, в них була одна доля (Цюпа, Україна.. Словник української мови в 11 томах
- спільність — Спільність, -ности ж. Общность, единеніе. До гурту, до громади, до спільности закликають. К. (О. 1861. І. 311). Словник української мови Грінченка