1. Словник української мови у 20 томах

спіритуалізм

СПІРИТУАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Ідеалістичне філософське вчення, яке розглядає дух як першооснову світу, як особливу безтілесну субстанцію, яка існує поза матерією і незалежно від неї.

2. Те саме, що спірити́зм 2.

У старих київських квартирах бліді компанії влаштовували сеанси спіритуалізму, столовертіння, викликаючи на побачення душі предків (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спіритуалізм — спіритуалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спіритуалізм — -у, ч. Релігійно-ідеалістичне філософське вчення, що визнає дух сутністю і першоосновою світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спіритуалізм — Духомана Словник чужослів Павло Штепа
  4. спіритуалізм — спіритуалі́зм (франц. spiritualisme, від лат. spiritualis – духовний) ідеалістичне філософське вчення, за яким дух (душа) є першоосновою світу. Термін «спіритуалізм» вживають також як синонім ідеалізму. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. спіритуалізм — див. спіритуалістичний іделізм Універсальний словник-енциклопедія
  6. спіритуалізм — СПІРИТУАЛІЗМ (від лат. spiritus — душа, дух) — 1) світоглядні уявлення, за якими дух (душа) є першоосновою світу; 2) філософський напрям, протилежний матеріалізму. Філософський енциклопедичний словник
  7. спіритуалізм — Спіритуалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спіритуалізм — СПІРИТУАЛІ́ЗМ, у, ч. Релігійно-ідеалістичне філософське вчення, що визнає дух сутністю і першоосновою світу, заперечує можливість пізнання матерії і підміняє знання сліпою вірою в духів. Словник української мови в 11 томах