1. Словник української мови у 20 томах

спітніти

СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Укритися потом.

В дворі Настя вимішує свиням у цебрі – з цебра пара. Настя спітніла (С. Васильченко);

Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (О. Донченко);

Василь відчув, що його руки спітніли (В. Владко);

Враз мені стало душно, аж чоло спітніло (Я. Гримайло);

// Стати вологим від поту, просякнутися потом.

Матроська душа в комбайнера жива, спітніла тільняшка ряба, для хлопця такого і мирні жнива – гаряча нова боротьба (М. Упеник).

2. тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти.

Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (І. Нечуй-Левицький);

Кожна бочка опечатана сургучем і позначена крейдою. Стеля і стіни пивниці спітніли (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спітніти — спітні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спітніти — -ію, -ієш, док. 1》 Укритися потом. || Стати вологим від поту, просякнути потом. 2》 тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спітніти — ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. спітніти — СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Укритися потом. В дворі Настя вимішує свиням у цебрі — з цебра пара. Настя спітніла (Вас., III, 1960, 330); Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (Донч. Словник української мови в 11 томах
  5. спітніти — Спітні́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів. 2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка