спітніти
СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Укритися потом.
В дворі Настя вимішує свиням у цебрі — з цебра пара. Настя спітніла (Вас., III, 1960, 330);
Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (Донч., III, 1956, 107);
Василь відчув, що його руки спітніли (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 114);
Враз мені стало душно, аж чоло спітніло (Грим., Подробиці.., 1956, 79);
// Стати вологим від поту, просякнутися потом.
Матроська душа в комбайнера жива, спітніла тільняшка ряба, для хлопця такого і мирні жнива — гаряча нова боротьба (Уп., Вірші.., 1957, 60).
2. тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти.
Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Н.-Лев., VI, 1966, 348);
Кожна бочка опечатана сургучем і позначена крейдою. Стеля і стіни пивниці спітніли (Томч., Жменяки, 1964, 34).
Значення в інших словниках
- спітніти — спітні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- спітніти — -ію, -ієш, док. 1》 Укритися потом. || Стати вологим від поту, просякнути потом. 2》 тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спітніти — СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Укритися потом. В дворі Настя вимішує свиням у цебрі – з цебра пара. Настя спітніла (С. Васильченко); Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (О. Словник української мови у 20 томах
- спітніти — ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- спітніти — Спітні́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів. 2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка