сріблястий
СРІБЛЯ́СТИЙ, а, е.
1. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.).
В освіченому вікні стояло багато квітів .. Рожі, лелії усяких барв, конвалії, фіалки та ще якісь дивні, сріблясті й золотисті квіти, хто їх зна, як і звуться (Леся Українка);
Густі лози .. повиті сріблястим туманом (М. Коцюбинський);
Сріблястий світ [місяця] одразу погас, а далі й зовсім у хаті поночі стало (Б. Грінченко);
Хлюпочуться сріблясті озера (І. Цюпа);
Сріблястий “Ільюшин” відірвався від бетонної доріжки київського аеродрому й узяв курс на північ (Л. Дмитерко);
// Блискучий від місячного сяйва.
Під місячним сяйвом вулиця простяглася сріблястим рушником (С. Журахович);
Сріблястий шлях, прокладений місяцем, простягся морем до самого берега (Д. Ткач);
// Сірувато-білий, з блискучим відливом (про хутро, шерсть тварини).
Після того як посиділа [білочка] в мене на плечах – днів два довелося вичісувати з одягу її сріблясті шерстинки (Ю. Збанацький);
Срібляста порода кролів;
// Сивий, із сивиною.
Ллється посмішка весела По сріблястій бороді (П. Воронько);
Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди (М. Хвильовий).
2. Затканий, гаптований посрібленими нитками.
Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: у сріблястій, прозорій, пишно вигаптуваній шовками одежі (Леся Українка);
Вона була убрана в сріблясте легеньке убрання, а на голові блищав вінець з дорогих камінців (І. Нечуй-Левицький).
3. Уживається як складова частина деяких ботанічних і зоологічних назв, термінів.
Верба біла, або срібляста, .. – дерево першої величини. Відзначається дуже швидким ростом (з наук. літ.);
Колись тут .. стояв поміщицький палац, оточений сріблястими тополями (О. Гончар);
Сріблястий мартин – порівняно великий птах (з наук.-попул. літ.);
В ставках вирощуємо коропа дзеркального та лускатого, а також сріблястого карася (з газ.);
Сріблястий кролик.
4. перен. Мелодійно-дзвінкий, чистий (про звук, голос, сміх і т. ін.).
Сміялась Соломія, і одляски її сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький);
Йому не терпілося побачитися з нею, почути її сріблястий голос (М. Чабанівський).
5. перен. Який дає радість, створює відчуття чогось приємного, світлого.
Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- сріблястий — срібля́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- сріблястий — (колір) сіруватобілий; (волос) сивастий, сивуватий; (звук) мелодійно-дзвінкйй; (сон) ПОЕТ. світлий; сріблявий, срібнястий. Словник синонімів Караванського
- сріблястий — див. сивий Словник синонімів Вусика
- сріблястий — [ср'ібл’астией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
- сріблястий — -а, -е. 1》 Кольором та блиском схожий на срібло (у 1 знач.). || Блискучий від місячного сяйва. || Сірувато-білий, з блискучим відливом (про хутро, шерсть тварини). || Сивий, із сивиною. 2》 Затканий, гаптований посрібленими нитками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сріблястий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Словник синонімів української мови
- сріблястий — Срібля́стий і срібли́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сріблястий — СРІБЛЯ́СТИЙ, а, е. 1. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.). В освіченому вікні стояло багато квітів.. Рожі, лелії усяких барв, конвалії, фіалки та ще якісь дивні, сріблясті й золотисті квіти, хто їх зна, як і звуться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах